Чому Україна повертає МВФ більше коштів, ніж позичає?

Марія Мигаль

Питання залучення зовнішньої фінансової допомоги завжди було актуальним для нашої країни. Україна почала співпрацювати з міжнародними організаціями ще у 1992 році, ставши членом Міжнародного валютного фонду. Перші кредитні кошти від МВФ ми отримали у 1994 році, і відтоді Фонд є одним з основних партнерів країни у наданні позик.   

За 30 років співпраці до війни наша країна отримала від Міжнародного валютного фонду близько $35 млрд фінансової підтримки. Натомість погоджено було виділення близько $74 млрд. 

Чому Україна не отримала повної узгодженої суми коштів? Скільки коштів наша країна заборгувала Міжнародному валютному фонду? Яка сума на користь МВФ вже сплачена? 

Для аналізу цих питань ми дослідили виконання Україною зобов’язань за трьома останніми програмами з МВФ.

До війни фінансова допомога від Міжнародного валютного фонду була надана Україні в рамках 11 кредитних програм. Кожна з них передбачала виконання українською стороною певних умов. Тобто отримання кожного наступного траншу від МВФ можливе лише за умови дотримання країною домовленостей в межах укладених кредитних угод. 

Однак протягом останніх 10 років Україна за жодною програмою з МВФ не виконувала свої зобов’язання повною мірою. Формат співпраці з Фондом передбачає, що у випадку, якщо країна не дотримується погоджених домовленостей, фінансування припиняється. Отже, однією з причин надходження лише частини коштів від МВФ є невиконання Україною своїх зобов’язань. 

До того ж існує частина платежів, які напряму залежать від виконання домовленостей з МВФ. Наприклад, комісія за зобов’язаннями стягується на початку програми, а повертається лише у тому випадку, якщо країна дотримувалася всіх зобов’язань за програмою та отримала узгоджену суму. 

У випадку з Україною також стягуються додаткові надбавки (surcharges). Це суми, які країна сплачує, якщо її борг є значним і не повертається протягом тривалого часу. Про політику сплати цих платежів відносно України ми писали у минулому матеріалі.  

Таким чином, невиконання Україною узгоджених умов не лише негативно впливає на репутацію країни перед Фондом та іншими кредиторами, але й фактично призводить до фінансових втрат. 

Україна та МВФ. Загальні дані

Сьогодні Україна є третьою країною за розміром непогашеного боргу перед МВФ. На кінець травня 2022 року сума кредитів становить близько $10,8 млрд з урахуванням відсотків та інших додаткових платежів. 

У межах програм 2015, 2018 та 2020 років Україна отримала половину від загальної суми узгоджених з Фондом коштів. Зокрема, із запланованих $24 млрд наша країна отримала лише $12 млрд. Отже, Україна недоотримала ще близько $12 млрд. Знову-таки, причина у тому, що українська сторона за жодною з програм так і не змогла виконати взяті перед МВФ зобов’язання. 

Загалом за останні 4 роки Україна повернула МВФ близько $7,2 млрд разом із нарахованими відсотками й комісійними зборами. Натомість за цей же час отримала близько $4,2 млрд. Отже, сьогодні Україна повертає МВФ більше коштів, ніж їх позичає.

Усупереч складній економічній ситуації Україна станом на кінець вересня виплатила на користь МВФ близько $1 млрд. Ці кошти були сплачені за погашення заборгованості, що виникла ще в межах програм 2015 та 2018 року. За прогнозами Фонду, Україна розпочне повертати позики, отримані у 2022 році після війни, протягом 2025 – 2027 рр.

Впродовж наступних 5 років Україна має сплатити на користь Фонду близько $9,2 млрд разом із відсотками та комісійними платежами. За прогнозами МВФ, Україна в повному обсязі розрахується з боргами лише у 2037 році. Звичайно ж, такий сценарій можливий лише у випадку неотримання нового фінансування. Якщо ми отримаємо нові кредити від МВФ, фактично Україна сплачуватиме відсотки за ними безперервно. 

Тож циклічний характер виплати позик у випадку з Україною можна перервати лише шляхом виплати значної частини боргу та неотримання нових кредитів.

Немає сумнівів, що післявоєнне відновлення нашої країни відбуватиметься за фінансової підтримки МВФ. Однак Україна має зробити висновки з попередніх програм щодо того, який обсяг зобов’язань вона бере та як його виконує. Наша країна має бути максимально ефективною у дотриманні домовленостей, аби ми могли отримувати повний обсяг фінансових ресурсів та уникати додаткових фінансових втрат. 

У яких саме аспектах Україна не дотримувалася домовленостей з МВФ у рамках трьох останніх програм – читайте у наступному матеріалі. 

Вас може зацікавити