Плата за користування коштами МВФ: ключові складові та надбавки для України

Співпраця України з Міжнародним валютним фондом є ключовим елементом економічної стратегії країни, спрямованої на забезпечення макроекономічної стабільності та підтримку реформ.

У жовтні 2024 року Рада виконавчих директорів МВФ завершила перегляд політики зборів та додаткових стягнень із позичальників. Інститут аналітики та адвокації проаналізував ключові зміни вартості запозичень та як це рішення вплине на Україну. 

Механізм формування плати за кредити МВФ: як це працює?

Міжнародний валютний фонд надає фінансову підтримку країнам, які стикаються з економічними труднощами. Позики від МВФ зазвичай пропонуються під відсотки, які є нижчими від ринкових, проте вони не є безкоштовними. Окрім базових відсотків країни також сплачують додаткові збори.   

Базова ставка (basic charges) складається з процентної ставки СПЗ (спеціальних прав запозичень), яка переглядається щотижня і станом на 08.04.2025 р. становить 3,1 %, та фіксованої надбавки 0,6% (до 01.11.2024 вона становила 1% або 100 базисних пунктів).

Спеціальні права запозичень — це особлива «штучна валюта» МВФ, яка використовується для розрахунків між країнами. Базова ставка розраховується, зважаючи на 5 валют – долар США, євро, китайський юань, японська єна та фунт стерлінгів. У жовтні 2014 року встановлено мінімальний рівень для процентної ставки СПЗ на рівні 0,05% (5 б.п). 

Отже, рівень базової ставки залежить від макроекономічної ситуації в провідних економіках світу. 

Надбавки (surcharges) виконують роль своєрідного фінансового стимулу, що має спонукати країни швидше погашати свої боргові зобов’язання. 

Вони застосовуються за двома ключовими критеріями: 

• Розмір боргу (level-based surcharges). Кожна країна має встановлену квоту у МВФ, яка визначає доступний їй обсяг кредитування на стандартних умовах. Якщо непогашена заборгованість перевищує 300% від цієї квоти, починає застосовуватися надбавка (до 01.11.2024 цей поріг становив 187,5% від квоти країни). У такому разі базова ставка збільшується на 200 б.п., а надбавка нараховується на суму, що перевищує вказаний поріг квоти. 
• Тривалість боргу (time-based surcharges). Якщо перевищення 300% квоти триває понад 36 місяців (або 51 місяць у межах Програми Розширеного фінансування), країна також сплачує додаткові збори. У такому разі ставка зростає на додаткові 75 б.п. (а до 1 листопада 100 б.п.).

Обидва види надбавок можуть застосовуватись одночасно, як це відбувається у випадку України. 

Запровадження надбавок збільшує боргове навантаження на держави, які й без того перебувають у складній фінансовій ситуації. Для МВФ же ці збори є джерелом додаткового доходу, що допомагає підтримувати його фінансову стабільність і спрямовувати ресурси на подальше кредитування інших країн.

Комісія за резервування (commitment fee) – це плата, яку країна сплачує МВФ за те, що фонд тримає для неї гроші «в резерві» для можливих позик. Розмір комісії залежить від суми кредиту – вона застосовується, якщо країна планує взяти більше ніж 200% своєї річної квоти або понад 600% загальної квоти (до 1 листопада ці пороги становили 115% і 575% відповідно). Якщо країна використає частину або всі гроші, які були зарезервовані, то частина цієї плати повертається пропорційно до того, скільки грошей вона реально позичила.

Комісія за обслуговування (service charge) – це одноразова плата у розмірі 50 б.п., яку країна сплачує МВФ кожного разу, коли отримує новий транш (частину кредиту). 

Скільки надбавок платить Україна 

Станом на жовтень 2024 року з 52 країн, які отримують кредити від МВФ, 19 сплачували надбавки — відсотки за великі або тривалі позики. Серед усіх країн три платили найбільше: Аргентина, Єгипет і Україна. Разом на них припадає 83% усіх надбавок, які зібрав МВФ за рік.

З 2019 року країни почали сплачувати значно більше надбавок до позик від МВФ. Спочатку це було пов’язано переважно з Аргентиною. Але з 2020 року до неї приєдналися й інші великі боржники — зокрема Україна та Єгипет.

Якщо у 2018 році надбавки платили лише 9 країн, то у 2024 їх стало вже 23. Це зростання викликане серією глобальних криз: пандемією, економічними потрясіннями, змінами клімату та повномасштабною війною в Україні.

Українська квота в МВФ станом на жовтень 2024 року становить 2011,8 млн СПЗ. Борг України — 9,8 млрд СПЗ (близько 13 млрд дол США), тобто майже у 5 разів перевищує квоту (489,4%). Через це МВФ автоматично нараховує додаткові надбавки (level-based surcharges). Крім того, Україна досі повертає борги за старою програмою EFF 2015 року, а значить, перевищено також часовий ліміт. І за це також нараховується надбавка.

За підрахунками МВФ, у 2024–2028 роках Україна заплатить понад 422 млн СПЗ (приблизно 563 млн доларів США) лише у вигляді надбавок. Половина цієї суми буде сплачена у 2024 та 2025 роках. Але це лише за вже отриманими кредитами. Якщо будуть нові транші — надбавки зростуть.

Таким чином, такі додаткові платежі — тягар для країн, які вже й так переживають кризи (економічну, війну, пандемію) і змушені звертатися до МВФ по допомогу.

Замість того, щоб допомагати, надбавки ще більше збільшують боргове навантаження та уповільнюють вихід із кризи. 

Довгий час МВФ відмовлявся змінювати політику надбавок. Але навесні 2024 року Фонд погодився провести реформу, і з 1 листопада 2024 року вона почала діяти:

• підвищили пороги, із яких починають нараховуватись надбавки;
• зменшили ставку надбавки за тривале користування кредитами;
• послабили умови для комісії за резервування;
• запровадили регулярний перегляд політики кожні 5 років.

Завдяки такому рішенню, у 2025 році Україна зекономить близько $130 млн лише на відсотках. Загалом за 5 років — економія до $650–700 млн.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проєкту «Посилення співпраці України з міжнародними партнерами для проведення реформ та відновлення». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження»