Досвід відновлення країн: чого може навчитися Україна

Один із найбільших викликів, що чекає Україну після перемоги – відновлення територій та інфраструктури. Деякі міста повністю стерті з лиця землі, інші – зруйновані частково та досі обстрілюються. Масштаби руйнувань збільшуються щодня – на початку цього року обсяг збитків, завданих Україні внаслідок війни, перевищив $700 млрд.

Процес відновлення потребуватиме багато часу та зусиль. Можна дещо пришвидшити його розробку, взявши до уваги досвід держав, які успішно пройшли подібний шлях. Історія знає багато прикладів країн, які зуміли відновитися після воєн та природних катастроф.

Щоб успішно відновити Україну, необхідно мати ефективний план, який містить як негайні дії, так і довгострокові стратегії. Ми проаналізували досвід відбудови країн, який може бути релевантним для подолання наслідків війни. 

Розглянемо основні тенденції, які сформувалися у процесі відбудови:

1. Фінансова підтримка міжнародних партнерів

Відбудова країн після воєн або природних катастроф переважно починалася із залучення «стартового капіталу» – кредитів або грантів. Після Другої світової війни такою опорою для постраждалих сторін став План Маршалла, першочергово спрямований на відновлення промисловості. 

Пізніше для підтримки країн у кризових ситуацій використовувалися інструменти екстреного реагування від МФО – призупинення сплати або часткове списання зовнішніх боргів. 

Значну роль у відбудові також відіграє грантова та гуманітарна допомога постраждалим країнам, яка часто також надходить у грошовій формі.  

Прямої залежності між сумою фінансування та успіхом відбудови ми не встановили. Натомість зафіксували певні перепони, які заважали країнам ефективно управляти фінансами. Наприклад, похибка в оцінці збитків – більшість країн недооцінили масштаби своїх руйнувань. 

Проте, більш серйозною проблемою виявилася корупція. Коли гроші не використовуються чесно і прозоро, це підвищує ризик завищення витрат, погіршення якості відновлення та втрати довіри партнерів. Так сталося в Іраці – країна отримала понад $94 млрд від міжнародної спільноти, проте не змогла використати їх ефективно. Натомість Фінляндія без грошей плану Маршалла мала практично нульовий рівень толерантності до корупції. Сьогодні країна є членом ЄС та на порозі вступу в НАТО, а Ірак досі бореться з наслідками війни. 

Корупція є не єдиною причиною такої відмінності в добробуті та розвитку цих двох країн, утім, вона є одним з визначальних факторів побудови майбутнього. 

2. Інституційна архітектура відбудови

Практично всі країни намагалися проводити відбудову організовано й комплексно. У цьому контексті увагу привертають три основні складові, які так чи інакше супроводжували процеси відбудови:

• Письмова декларація задач та цілей. Програма, план, закон чи інший нормативно-правовий акт містить набір вказівок та рішень щодо пріоритетів, ресурсів, способів, виконавців завдань відновлення й відбудови тощо. Найвідоміші стосувалися передусім порятунку економіки (план Маршалла, план Доджа, план Моне, план Гірша) і часто допомагали досягти поставлених цілей. Утім, були й комплексні плани, спрямовані на відбудову та відновлення всього життєво необхідного, наприклад Генеральний план реабілітації та реконструкції в Індонезії. 

• Оновлення інституційної мережі. Питання передачі повноважень з управління та координації процесів відбудови поставало перед кожною з досліджених країн. Для його вирішення створювався новий орган влади з усіма повноваженнями, або спеціальні організації з певною метою.

• Оптимізація policy діяльності. Війна або стихійне лихо на певний час відводять на другий план поліпшення добробуту населення. З’являється новий порядок денний, орієнтований на забезпечення екстрених та базових потреб. Багатьом країнам складно було виробляти нові правила та політики через систему централізації ухвалення рішень. Тим, хто до катастрофи вже мав утверджену децентралізовану систему (Фінляндія), було легше координувати відбудову та співвідносити потреби з рішеннями. 

3. Інвестування у майбутнє

Після дослідження з’явилась гіпотеза, що чим більше пошкоджень зазнала країна після війни або катастрофи, тим більше вона приділяла уваги освіті свого населення. Так, в одному випадку метою могла бути ліквідація безграмотності в суспільстві (наприклад,  Південна Корея), в іншому – побудова інноваційної економіки знань (наприклад, Фінляндія). В обох випадках розвиток науки та освіти належав до першочергових потреб повоєнної відбудови. 

Україна має обов’язкову та безкоштовну освіту. Однак важливо також мати громадянську освіту та критичне мислення, особливо через історичне минуле і поточні події. Це – запорука для розвитку громадянського суспільства та майбутнього України.

Основні уроки для України

1. Європейська інтеграція допомогла дослідженим країнам здійснити економічні реформи та покращити політичну стійкість. Польща, Хорватія та Кіпр отримали користь від самого процесу вступу до ЄС. Процес євроінтеграції сприяє розбудові демократії та забезпечує верховенство права.
2. Потреба у покращенні якості життя ветеранів та вимушених переселенців стала дуже важливим питанням для багатьох країн після воєн. Дослідження посттравматичного стресового розладу у США та В’єтнамі, а також практики з координації розселення військових у Фінляндії та Хорватії можуть бути корисними при розробці або вдосконаленні політик в Україні.
3. Інституційна архітектура відбудови для України є особливо важливим питанням.  Досліджені країни використовували різні моделі для відновлення, які залежали від багатьох різних факторів – контекст, ресурси та рівень розвитку країни. Однак, кожна країна має свої особливості, тому однакові політики не завжди дають очікувані результати. Ми можемо розділити ці моделі на декілька складових: управління, фінансування та стратегію. Важливо вивчити кожну складову та її результативність, оскільки інституційна архітектура відбудови сформується в будь-якому випадку.    
4. Застосування проєктного підходу у відбудові нині виглядає дуже привабливо для України. Однак сформованої стратегії щодо його впровадження нині немає. Індонезія вдало застосувала проєктний підхід при відбудові своєї країни. Але вони зрозуміли, що якщо не залучати громаду в планування та контроль, можуть виникнути проблеми, такі як витрати грошей без належного контролю. Цей приклад містить корисні поради для України щодо убезпечення від таких ризиків.
5. Після перемоги найважливішою потребою для населення стане відновлення житла, енергетичних об’єктів та інфраструктури. Проте, дослідження 16 країн, які відбудовувалися після війни, засвідчило, що краще інвестувати в освіту, науку та технології, бо це допоможе молодшому поколінню. Україні це також необхідно, аби позбутися радянського спадку. Також важливо розвивати технології, зокрема ІТ та креативні індустрії, які можуть мати позитивний вплив на економіку в майбутньому.

Отже, єдиного алгоритму відбудови не існує – кожна досліджена країна застосовувала власні стратегії. Звісно, не всі вони були успішними, проте певні рішення можуть стати підґрунтям для формування ефективного плану відновлення України. 

*Усі аналітичні записки про досвід відновлення країн після руйнації можна знайти у розділі “Аналітика“

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю ГО «Інститут аналітики та адвокації» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.