Контроль за ходом процесу відбудови: виклики та потреби

В українському законодавстві поняття “контроль” часто сплутують із поняттями “моніторинг” та “нагляд”. Така ж ситуація з контролюючими органами: ними є не лише податкова та митниця, але й майже кожен центральний орган виконавчої влади має контролюючі повноваження у певній сфері.

Активна фаза розвитку державної основи відновлення в Україні є важливим кроком у процесі відновлення країни, яка страждає від російської агресії. Проте, відсутність єдиного державного підходу до організації відбудови створює проблеми у баченні системи та механізмів контролю на різних етапах процесу.

Більшість інституцій та законодавчих ініціатив, спрямованих на забезпечення відновлення, обмежені моніторингом та формуванням звітності, але не мають можливості реагувати на виявлені відхилення.

Також варто зазначити, що під час воєнного стану деякі державні заходи контролю були припинені, що ускладнює ситуацію. Урядові фонди, які спрямовуються на відновлення, мають різні процедури та рівні контролю.

У цьому матеріалі дослідники спробували надати відповіді на такі питання:

1. Які контролюючі повноваження у сфері відбудови мають українські інституції?
2. Як здійснюється контроль міжнародними донорами за витрачанням наданих Україні коштів?
3. Що слід змінити в частині контролю за відбудовою?